Перш ніж говорити про дидактичні шляхи формування цінностей учнів, визначимо основні висхідні категорії, що створюють систему понять, якими ми маємо оперувати при розв’язанні освітніх завдань в цьому напрямі.
Насамперед зауважимо, що під цінністю розуміємо позитивну чи негативну значущість „об’єктів довкілля” для людини, класу, групи, суспільства в цілому, що визначається їх залученням у сферу людської діяльності, інтересів, потреб, соціальних відносин.
Будь-яке суспільство має свою систему цінностей, що притаманні конкретній епосі його розвитку, конкретній спільноті: людству у цілому, окремій цивілізації, народу, населенню регіону, етнічній чи соціальній групі тощо. Якщо звернутись до фундаментальних базових цінностей демократичного суспільства, то ними є: людина, її життя, її природні права і свободи тощо. Пов’язані з ними так звані інструментальні похідні цінності, тобто такі, які забезпечують існування і функціонування демократичного суспільства: народовладдя, верховенство права, багатопартійність, толерантність, свобода слова та ін.
Носієм цінностей будь-якого суспільства є особистість. Особистісні цінності формуються шляхом інтеріоризації (переходу у внутрішній план, „привласнення”) цінностей суспільства. Поняття “особистісні цінності” пов’язується з освоєнням конкретними індивідами суспільних цінностей, а отже за ними закріплюється значущість, особистісний смисл для людини певних об’єктів, подій, явищ тощо.
Психологічні дослідження дозволяють у самому загальному вигляді змоделювати механізм інтеріоризації цінностей. Під впливом „викликів” зовнішнього світу і власних потреб особистості в неї формуються мотиви, стимули, які особистість усвідомлює у вигляді різноманітних інтересів до об’єктів оточуючої дійсності, інших людей, свого внутрішнього світу. Стійкий розвинений інтерес сприяє формування певної спрямованості особистості, її часто пов’язують (дехто з психологів навіть ототожнює) з психологічною установкою на певну діяльність, спосіб реагування, готовністю до поведінки тощо. Наявність установки особистості сприяє виникненню у неї емоційно-ціннісного ставлення до об’єктів реальності (подобається-не подобається, важливо-не важливо і т.п.). Таким чином, той чи інший об’єкт ( матеріальна річ, явище, риса характеру людини тощо) набувають у свідомості людини статусу цінності (меншої чи більшої вартості). Цей процес передбачає ще декілька ланок (ціннісні орієнтації, переконання, ідеали та ін.) і завершується утворенням у людини певних відносно стійких моделей поведінки й діяльності. Відобразимо ці міркування схемою, розуміючи, що стрілками відбито динамічно існуючи постійні зв’язки між елементами процесу, що знаходяться у постійному русі, змінах та збагаченні.
Будь-яке суспільство має свою систему цінностей, що притаманні конкретній епосі його розвитку, конкретній спільноті: людству у цілому, окремій цивілізації, народу, населенню регіону, етнічній чи соціальній групі тощо. Якщо звернутись до фундаментальних базових цінностей демократичного суспільства, то ними є: людина, її життя, її природні права і свободи тощо. Пов’язані з ними так звані інструментальні похідні цінності, тобто такі, які забезпечують існування і функціонування демократичного суспільства: народовладдя, верховенство права, багатопартійність, толерантність, свобода слова та ін.
Носієм цінностей будь-якого суспільства є особистість. Особистісні цінності формуються шляхом інтеріоризації (переходу у внутрішній план, „привласнення”) цінностей суспільства. Поняття “особистісні цінності” пов’язується з освоєнням конкретними індивідами суспільних цінностей, а отже за ними закріплюється значущість, особистісний смисл для людини певних об’єктів, подій, явищ тощо.
Психологічні дослідження дозволяють у самому загальному вигляді змоделювати механізм інтеріоризації цінностей. Під впливом „викликів” зовнішнього світу і власних потреб особистості в неї формуються мотиви, стимули, які особистість усвідомлює у вигляді різноманітних інтересів до об’єктів оточуючої дійсності, інших людей, свого внутрішнього світу. Стійкий розвинений інтерес сприяє формування певної спрямованості особистості, її часто пов’язують (дехто з психологів навіть ототожнює) з психологічною установкою на певну діяльність, спосіб реагування, готовністю до поведінки тощо. Наявність установки особистості сприяє виникненню у неї емоційно-ціннісного ставлення до об’єктів реальності (подобається-не подобається, важливо-не важливо і т.п.). Таким чином, той чи інший об’єкт ( матеріальна річ, явище, риса характеру людини тощо) набувають у свідомості людини статусу цінності (меншої чи більшої вартості). Цей процес передбачає ще декілька ланок (ціннісні орієнтації, переконання, ідеали та ін.) і завершується утворенням у людини певних відносно стійких моделей поведінки й діяльності. Відобразимо ці міркування схемою, розуміючи, що стрілками відбито динамічно існуючи постійні зв’язки між елементами процесу, що знаходяться у постійному русі, змінах та збагаченні.
Коментарі
Дописати коментар